У твоєму саду є зелені лимони,       

Мені прикро, що в них не згубилася я,

Твій вогонь, твоє сонце і сонцепоклони

Я шукала до вечора та не знайшла. ... Читати далі »

Ім’я Ганни Лук’яненко з’явилося на овиді молодої української поезії нещодавно разом з виходом першої збірки «Повноліття». Стиль її письма зітканий із напівреальних життєвих вражень, із гри уяви і химерних, фантасмагоричних видив.

Цей же поетичний щоденник, або точніше – нічник, – теж бачиться, як «гонитва за привидом», як візії чогось надреального, фрагменти сновидінь, часом болючих, та рідко – щасливих. У новій збірці віршів «Цілунок ночі» авторка продовжує розвивати свої сюрреалістичні мотиви.