У твоєму саду є зелені лимони,
Мені прикро, що в них не згубилася я,
Твій вогонь, твоє сонце і сонцепоклони
Я шукала до вечора та не знайшла.
В твоїм серці свіча Карфагена горіла,
І дуби-чаклуни нашептали любов,
Я знайшла – і в душі її відігріла,
Я змішала фалернське вино й свою кров,
Белла Барток озвучить мої поривання
До твоїх потонулих у морі очей,
Я зіллю невловиме й беззвучне кохання
В одну ніч за дванадцять тисяч ночей...
| 
