***
Хтось літає, хтось в раю.
Я стою.
Емблема вірності,
Екзема радості,
Банальність відчаю...
Теорема неприступності,
Теорія присутності,
Закони сутності,
Відстані.
Хтось розливається,
Хтось розстилається.
Я маюся
У сейфі свого генія.
Так, ми сім’я.
Хтось розвалився,
Хтось розклеївся.
Не я.
14.03.07.

Де правда?
Розкажіть мені, де правда?
Я стала грубою.
Я загубилася.
Я – завтра.
Там, за квадратами,
Там ми
Тонкими пальцями
Мастимо долі
Поволі.
Веселі й кволі,
Футлярні й голі,
З цукром, без солі,
З жаданням волі..
Як не збрехати?
Покажіть, як не збрехати?
За кактусами
З фіговим листком
Строкатим.
Десь за периметром
Моя любов.
Агов!
Зійшовся шов,
Як розійшовся шов,
І знов...
14.03.07.

Найближчому жуїру,
Моєму конвоїру,
Безлімітні поцілунки.
Все від-
даю,
Сидітиму у кошику бажань,
Поки він спить під окремою ковд-
рою.
Живитися вологими вустами...
Ой, пагубні ці губні залицяння.
Ранкові пристрасті,
Вечірні драми –
Все заливається коханням,
Заходиться від журного мовчання
До миті радості –
І град з горох.
Кричи : «Люблю!»,
Немовби світ на двох!
30.03.07.

Це мій світ.
Я забуваю його ввечері.
Не пам’ятаю вранці.
Це я
Топлю в калюжах очі,
Спиняю танці.
Свої, чужі,
Відчужені безчестям.
Крізь браму.
Крізь пальчики зав’южені
Втрачаю тяму.
Складу обійми
Підгорілій кризі
На комірці
Сорочки білої ― у книзі.
Так раз, і два, і три рази
По підборіддю бігло
Дві сльози.
Це мій світ.
Вуаль і досі прикриває
Сум блакитний.
Це я.
Надто близька і
Надто рідна.
14.04.07.

Губи – дольки мандарину.
Спекотні враження.
Гуцикає літо.
Намальоване, сердите.
Мій гяур, вогнепоклонник.
З вечора до рання
Поряд із бажанням.
Зникло все
Першотравневим снігом...
Вітер задивлявся скоса...
Божевільно квітла абрикоса...
01.05.07.

Від черепа до немовляти
І радості перших кроків,
До першої палиці й зради,
Важливих життєвих уроків,
До першого досвіду й гирі,
До перших випробувань долі,
До пристрасті,
До почуттів, котрі щирі,
До відповідальності поволі,
До пам’яті в щоденному арешті,
До буднів і порозуміння,
До зрілості, до сенсу й місії нарешті,
До розуму покоління,
До мудрих днів і старості своєї,
Тихого плавання
Пришвидшеною течією,
До квітів, що лягають
На труну дубову,
До черепа і знову, й знову...
18.06.07.

Небо тримається без колон,
Земля відділена від води,
Під нами мільйони тонн
Дідівської руди.
Річки минулого
Й майбутнього колись
Та перетнуться,
Зціливши назавжди
Душевні рани...
Серед вірян ідуть і
Серед грішників плетуться
Віруючі грішники й
Грішні віряни.
11.07.07.

Янгол
Конверт із душею відкрив –
І пустельний сум
Розвіяв вітер.
Хтось тепер
Рослина рухомих пісків,
На вічне літо.
Не згадаєш, хто ти, чим жив,
Щоб причину себе віднайти.
Янгол
Конверт із душею відкрив
На оклик: «Лети!»
18.08.07.

Я стомлені повіки опущу,
І споважнілий вечір
Зірветься з небес.
Босоніж по траві
Після відвертого дощу,
Як восьме із чудес.
Людські дороги –
Зиґзаґи долі,
Часý дороги без перетину.
Ми граємо тисячі ролей
В одній, що лише раз відведена...
28.09.07.