*** Хтось літає, хтось в раю. Я стою. Емблема вірності, Екзема радості, Банальність відчаю... Теорема неприступності, Теорія присутності, Закони сутності, Відстані. Хтось розливається, Хтось розстилається. Я маюся У сейфі свого генія. Так, ми сім’я. Хтось розвалився, Хтось розклеївся. Не я. 14.03.07.
Де правда? Розкажіть мені, де правда? Я стала грубою. Я загубилася. Я – завтра. Там, за квадратами, Там ми Тонкими пальцями Мастимо долі Поволі. Веселі й кволі, Футлярні й голі, З цукром, без солі, З жаданням волі.. Як не збрехати? Покажіть, як не збрехати? За кактусами З фіговим листком Строкатим. Десь за периметром Моя любов. Агов! Зійшовся шов, Як розійшовся шов, І знов... 14.03.07.
Найближчому жуїру, Моєму конвоїру, Безлімітні поцілунки. Все від- даю, Сидітиму у кошику бажань, Поки він спить під окремою ковд- рою. Живитися вологими вустами... Ой, пагубні ці губні залицяння. Ранкові пристрасті, Вечірні драми – Все заливається коханням, Заходиться від журного мовчання До миті радості – І град з горох. Кричи : «Люблю!», Немовби світ на двох! 30.03.07.
Це мій світ. Я забуваю його ввечері. Не пам’ятаю вранці. Це я Топлю в калюжах очі, Спиняю танці. Свої, чужі, Відчужені безчестям. Крізь браму. Крізь пальчики зав’южені Втрачаю тяму. Складу обійми Підгорілій кризі На комірці Сорочки білої ― у книзі. Так раз, і два, і три рази По підборіддю бігло Дві сльози. Це мій світ. Вуаль і досі прикриває Сум блакитний. Це я. Надто близька і Надто рідна. 14.04.07.
Губи – дольки мандарину. Спекотні враження. Гуцикає літо. Намальоване, сердите. Мій гяур, вогнепоклонник. З вечора до рання Поряд із бажанням. Зникло все Першотравневим снігом... Вітер задивлявся скоса... Божевільно квітла абрикоса... 01.05.07.
Від черепа до немовляти І радості перших кроків, До першої палиці й зради, Важливих життєвих уроків, До першого досвіду й гирі, До перших випробувань долі, До пристрасті, До почуттів, котрі щирі, До відповідальності поволі, До пам’яті в щоденному арешті, До буднів і порозуміння, До зрілості, до сенсу й місії нарешті, До розуму покоління, До мудрих днів і старості своєї, Тихого плавання Пришвидшеною течією, До квітів, що лягають На труну дубову, До черепа і знову, й знову... 18.06.07.
Небо тримається без колон, Земля відділена від води, Під нами мільйони тонн Дідівської руди. Річки минулого Й майбутнього колись Та перетнуться, Зціливши назавжди Душевні рани... Серед вірян ідуть і Серед грішників плетуться Віруючі грішники й Грішні віряни. 11.07.07.
Янгол Конверт із душею відкрив – І пустельний сум Розвіяв вітер. Хтось тепер Рослина рухомих пісків, На вічне літо. Не згадаєш, хто ти, чим жив, Щоб причину себе віднайти. Янгол Конверт із душею відкрив На оклик: «Лети!» 18.08.07.
Я стомлені повіки опущу, І споважнілий вечір Зірветься з небес. Босоніж по траві Після відвертого дощу, Як восьме із чудес. Людські дороги – Зиґзаґи долі, Часý дороги без перетину. Ми граємо тисячі ролей В одній, що лише раз відведена... 28.09.07.
|